Біла Церква: історія проти міфів. Уривок п'ятий
Поховання князя Г. Потьомкіна в Херсоні
Інші ж дослідники стверджують, що родич князя преосвященний Іов (Потьомкін) наказав зірвати підлогу над храмовим похованням князя і вивіз частину останків (зокрема, серце), щоб поховати в іншому місці. (У ті часи подібне практикувалося. Відомо, що полководець і друг графині О. Браницької М. І. Кутузов похований у столичному Казанському соборі, а його «необычайнойвеличины» серце – на місці смерті, у Німеччині).
Звісно, що такі політично неблагонадійні дії, як перепоховання князя Г. Потьомкіна, у часи Павла І ніхто не документував, і тому щось довести чи спростувати на сьогодні неможливо. Однак, «Ротонду», сучасники графині іменували «святилищем Потьомкіна». У гарно оздобленій альтанці під пам’ятником найяснішому князю Григорію був віршований напис Г. Державіна «Полезен миром ивойной, Екатерины друг, благожелательмой».
Є. Чернецький висуває гіпотезу, що Ротонда не є завершеною композицією, а лише із фрагментів майбутнього величного мавзолею Потьомкіна, задуманого вдячною небогою. Спроектував мавзолей відомий російський архітектор І. Старов, який був автором величного Таврійського палацу та Троїцької Олександро-Невської лаври у Санкт-Петербурзі. На думку дослідника, саме тут мало покоїтися бальзамоване (привілей монархів!) тіло князя Таврійського . Нині навіть авторитетні херсонські історики стверджують, що останків «великолепного князя Тавриды» у місті немає і щонайменше їх частина похована в Білій Церкві, під Ротондою.
На користь цього припущення свідчать і спогади відвідувачів парку ХІХ ст. (наприклад, поета Я. Бровінського) про існування у Ротонді таємничих позолочений дверей, які могли б вести до гіпотетичного поховання Г. Потьомкіна, колись реального правителя Росії.
*****
Нещодавно до дискусії істориків про місце поховання «великолепного князя Тавриды» долучилися й археологи. Так, білоцерківський археолог Володимир Павлюченко, який довгі роки проводить розкопки в парку «Олександрія», пропонує нам ще одну версію історії «Дружнього саду» та Ротонди. Він заперечує джерельну концепцію Є. Чернецького про присвяту «Дружнього саду» та Ротонди лише князю Г. Потьомкіну. Адже в житті засновниці парку помітну роль відіграла й імператриця Єкатєріна ІІ.
У 1775 р. в Москві, під час святкування перемоги над турками, імператриця сказала своєму фавориту: «Матушке твоей во утешение объяви сколько хочешь фрейлинами из племянниц своих». Тоді ще граф Г. Потьомкін в повній мірі скористався цим дозволом і саме він відкрив шлях для придворної кар’єри Олександри Енгельгард (Браницької). Власне, між Єкатєріною ІІ та майбутнім князем Тавриди існували не тільки службові взаємини – відомо, що вони були таємно повінчані й метричне свідоцтво цього церковного таїнства зберігалося саме у графині О. Браницької, а згодом у її доньки Єлизавети Воронцової.
Таке тісне переплетення доль дійсно не могло не позначитися на парковій символіці «Олександрії».
Тому В. Павлюченко, приступивши до розкопок, віднайшов неподалік Ротонди залишки ще однієї подібної, хоча значно меншої споруди . Він дійшов висновку, що в більшій Ротонді дійсно колись стояла скульптура Єкатєріни ІІ, напроти неї була статуя Юпітера. А бюст князя Г. Потьомкіна знаходився у меншій ротондоподібній споруді. Археолог називає цю композицію «Катерина ІІ і Григорій під промінням Юпітера» . Згодом же, за царювання Павла І, за Браницькими було встановлено таємний поліційний нагляд, тому Олександра Василівна, вочевидь, відмовилася від масштабного увіковічення пам’яті цариці та її таємного чоловіка й обмежилася значно скромнішими пам’ятками. Саме тоді, вочевидь, у більшій Ротонді скульптуру монахині було замінено на бюст Г. Потьомкіна. Цього, зрештою, могла вимагати і таємниця поховання князя в «Олександрії».
Така версія подій та трактування символів також мають право на існування. Однак, чомусь жоден з мемуаристів, що бували у «Дружньому саду», не згадують про меншу Ротонду. Можливо, вона була добре захована в «зарослях сирени»?
Далі буде. Слідкуйте за публікаціями на нашому сайті.
Попередні уривки книги.