Теплоізолятори з торфу виготовляють у вигляді блоків і плит, основне призначення яких – утримання тепла. Сфера застосування – промислові і побутові будівлі та конструкції. Сировиною для виробів є верховий торф, який в силу природних властивостей, відмінно піддається пресуванню. Торф’яні утеплювачі виготовляються в прес-формах з подальшим просушуванням виробів при діапазоні температури 120-150 градусів. Верховий торф використовується в чистому вигляді або з додаванням клейких речовин. Виходячи з базової вологості торф’яної сировини, технологія виробництва може бути сухою (насиченість торфу водою до 35%) або вологою (насиченість торфу водою – 90-95%). Придбати сировину для виробництва торф’яних утеплювачів можливо на офіційному сайті виробника "Житомирторф" перейшовши за посиланням http://torf-zt.com/torf-frezernuy/
При мокрій технології надлишкова вода в торф’яній сировині під дією преса видавлюється крізь дрібні сита. При сухій технології віджимні сита не використовуються. Залежно від сфери застосування до складу сировини можуть додаватися антисептики, пластифікатори і антипірени, які надають торф’яним ізоляційним матеріалам біологічної стійкості, важкозаймистості і водостійкості.
Технічні характеристики торф’яних теплоізоляторів залежать від якості торфу. Пористість плити залежить від кількості органічних речовин в торфі і ступеня його розкладання. Верховий торф може забезпечити пористість виробу в діапазоні 80-90%. Щільність і опір механічному впливу також безпосередньо обумовлюються якістю початкової сировини. Після проходження технологічних процесів середня щільність підсушеного виробу становить 180-250 кг/м, опір механічному впливу (вигину) становить 0,4-0,6 МПа, що робить торф’яну плиту високоякісним теплоізоляційним матеріалом і дозволяє транспортувати і монтувати виріб без деформування і втрати товарного виду. Ще однією безперечною перевагою є висока гігроскопічність (вологопоглинання), що становть 180-210% на добу. Низька теплопровідність (0,053-0,074 Вт/мК) зумовлена структурою і органічним походженням торфу. Єдиним мінусом теплоізоляційних плит цього виду є низький опір вогню і високим температурам, який, однак, усувається внесенням до складу сировини антипіренів. Торф’яні плити можуть спалахнути при температурі 160 градусів, самозагоряння може статися при температурі нагріву від 280 градусів. Тому торф’яні плити рекомендується зберігати в ізольованих вологих приміщеннях.
Підготовка сировини – важливий і контрольований технологічний етап, що безпосередньо впливає на якість готових виробів. Доставлений з торфовищ верховий торф повинен бути однорідним, мати дрібну фракцію і низький ступінь розпаду. В Україні функціонує єдине торфовидобувне підприємство, торф якого відповідає всім вимогам до сировини – це "Житомирторф".
