Більшість українців, визволених з російських в’язниць та таборів, за їх словами, пройшли дев’ять кіл пекла
За інформацією експертів ООН, понад 95% українських полонених зазнавали тортур або інших порушень Міжнародного гуманітарного права. При цьому Росія створила цілу систему катувань для українців, які знаходяться у полоні та навіть почала готувати для цього “спеціалістів”, – заявив представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов.
Представник ГУР також повідомив: “У більшості випадків йшлось не про застосування сили з метою отримати інформацію. Це навмисні катування, щоб зламати опір людини, зламати особистість, принизити гідність та змусити відмовитись від всього, що цінне для цієї людини. Або зламати того, хто поруч із ним”.
Безпорадний МКЧХ
За словами Андрія Юсова, структури, які відповідають за моніторинг дотримання і захист Женевських конвенцій і Міжнародного гуманітарного права, взагалі не працюють.
Простий приклад, за даними річного звіту Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), витрати на операційну діяльність МКЧХ в Україні становлять 245,669 млн франків, що у 17,5 разів більше, ніж бюджет для діяльності МКЧХ у РФ – 14,314 млн франків.
Суттєва відмінність спостерігається і в персоналі: в Україні працює 866 співробітників (211+655), тоді як у рф лише 133 (37+96). Це при тому, що кількість полонених українців – величезна, а єдина делегація МКЧХ у Росії розташована в Москві, хоча відомо про існування понад 150 місць утримання українських громадян на території РФ.
В підсумку в Росії МКЧХ практично не діє, його співробітники практично не відвідують полонених громадян України. Натомість в Україні МКЧХ має змогу контролювати умови утримання полонених росіян, забезпечувати їх усім необхідним. Відомо й те, що навіть у випадках, коли МКЧХ підтверджував перебування українців у полоні, це не запобігло їхній загибелі.
Україна неодноразово закликала російську сторону дозволити представникам Червоного Хреста зустрітися з усіма українськими ув’язненими під час чотиристоронніх переговорів.
“Українська сторона неодноразово наголошувала на необхідності допуску МКЧХ до всіх місць утримання українських військовополонених з метою повноцінного забезпечення виконання МКЧХ свого мандату та повного виконання Женевських конвенцій”, – заявляв омбудсман Дмитро Лубінець.
Навіть речник МКЧХ в Україні Олександр Власенко визнав: його організація не має доступу до всіх місць утримання українських полонених у рф. Співробітники МКЧХ в РФ зазвичай відвідують лише одну російську установу, в якій тримають українців, – “зразково-показову” колонію у м. Муліно Нижньогородської області. Власенко також підкреслив, що хоча Міжнародне гуманітарне право не гарантує всеохопний доступ до місць утримання, МКЧХ має право вимагати такого доступу.
Російський полон: конвеєр тортур
Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні 15 березня 2024 року повідомила, що практично у кожному закладі військовополонені проходять безжалісний процес “прийомки”. Це передбачає фізичне насилля та застосування електричного струму. Один з опитаних співробітниками ООН згадав, що його привітали словами “Ласкаво просимо до пекла!”. Під час “прийомки” новоприбулих людей росіяни їх б’ють та принижують.
Розповсюдженим методом катувань українських полонених є також так звані щоденні “перевірки”, в ході яких бранців виводять з камер для огляду і жорстоко б’ють.
“Впродовж кожного дня, під час відвідування душу, огляду камер охоронці часто застосовували електрошокери до ув’язнених, били їх, змушували довго стояти у незручному болючому положенні, ходити взимку оголеними і босоніж”, – йдеться у звіті управління Верховного комісара ООН з прав людини від 26 березня 2024 року.
“Щоб ви розуміли, як жорстоко били, скажу так: ми вже до такої міри звикли до побиття, що боялися не стільки цього, як самого очікування. Тобто коли чуєш, що в коридорі вочевидь когось вбивають – розумієш, що невдовзі твоя черга. Ось цей момент лякав найбільше”, – розповів Медійній ініціативі за права людини колишній бранець.
За повідомленням Пабла де Грейффа, представника незалежної міжнародної комісії ООН, яка розслідує воєнні злочини на території України, систематичне катування українських військовополонених російською стороною є частиною цілеспрямованої державної політики рф. Такі дії класифікуються як злочини проти людяності.
“Залякування затриманих, періодичні побиття, заборона сидіти, позбавлення сну, примусові фізичні вправи та тривале перебування в оголеному вигляді – це деякі з усталених практик, щодо яких ми маємо докази”, – заявив Грейфф.
Заборона сидіти, про яку згадує представник комісії ООН, також є поширеним способом катування: полонених змушують стояти нерухомо впродовж 10-12 годин на день з дуже короткими перервами на прийом їжі чи походу в туалет. У підсумку, в багатьох полонених виникають хронічні хвороби ніг.
“Ще одним тривожним елементом є застосування сексуального насильства у вигляді тортур, задокументовано окремі акти зґвалтування, ураження електричним струмом статевих органів, кастрації та каліцтва сексуального характеру”, – зазначив Грейфф.
Більшість тих, хто пережив полон, страждає від довготривалих проблем зі здоров’ям, чимало з них отримали внаслідок перебування в полоні інвалідність.
А як утримують полонених росіян?
Україна, в свою чергу, чітко дотримується Женевських конвенцій щодо російських військовополонених. На утримання кожного військовослужбовця рф, який знаходиться у полоні, Україна витрачає близько 10 тисяч гривень щомісячно. Для порівняння, середня пенсія в Україні становить 4661 грн в місяць.
Російським військовополоненим видають подвійний комплект уніформи та необхідні гігієнічні засоби. Кожному надається можливість відвідати лазню для підтримки особистої гігієни, а також, за власним бажанням, надається можливість підстригтись.
Вони дотримуються чіткого розпорядку дня та мають змогу відпочивати, працювати, харчуватись та дивитись телебачення у визначений час.
“Існує велика різниця між Росією і Україною. Так, російські військовополонені повертаються живими та здоровими. Україна, відповідно до Женевських конвенцій, створила спеціальні табори для російських військовополонених, і кожні два тижні моя команда, інколи я сам, відвідуємо ці табори. Це інколи дуже важко зрозуміти родичам наших полонених, які страждають у російській неволі. Я пояснюю, що ми приділяємо увагу захисту прав російських військовополонених в Україні, тому що це наша відповідальність як демократичної країни”, – розповів Дмитро Лубінець.
За словами речника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петра Яценка, росіяни мають змогу листуватися з рідними, отримувати від них посилки та зустрічатися з представниками Червоного Хреста.Українці в російському полоні таких можливостей, зрозуміло, позбавлені.
Донедавна полоненим росіянам навіть давали змогу телефонувати рідним додому, хоч такого права конвенції не передбачають.
“Жінка у мене є. Спілкувався із нею телефоном. Хотілося б, щоб обміняли, а не обміняють, буде термін, а там побачимо», ‒ розповідав Радіо Свобода військовополонений із окупованого Луганська.
Україна скасувала можливість телефонувати в Росію через збільшення кількості випадків страт росіянами полонених на полі бою.
Важлива проблема – цивільні в полоні
За повідомленням омбудсмана України Дмитра Лубінця, станом на грудень 2024 року в російському полоні утримують понад 16 тисяч цивільних українських громадян. За його словами, наразі вдалося звільнити лише 168 цивільних осіб – приблизно 1%.
Омбудсман наголосив на тому, що міжнародне гуманітарне право, з Женевськими конвенціями, не передбачає механізмів обміну полонених цивільних на військовополонених. Попри це, українській стороні вдалося розробити певні підходи для звільнення ув’язнених.
“Женевські конвенції не передбачають обміну полонених військовослужбовців на цивільних бранців. Ми не можемо міняти військовополонених на цивільних, щоб не провокувати росіян брати нових заручників на тимчасово окупованих територіях України. Звільнення цивільних були наслідком домовленостей з протилежною стороною”, – пояснив Петро Яценко.
Проблеми виникають навіть з поверненням тіл загиблих у полоні. Показовим в цьому випадку є історія української журналістки Вікторії Рощиної, яка загинула 6 жовтня 2024 року в процесі етапування з Таганрога до Москви. Попри те, що російська сторона надала батькові загиблої свідоцтво про смерть, питання про передачу тіла для належного поховання досі залишається невирішеним і консультації з цього приводу тривають.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Україні вдалось повернути 3981 громадянина станом на січень 2025 року. Точних даних про кількість українців в російському полоні Україна та ООН не мають. Щонайменше 184 українці загинули внаслідок полону.
Інформує sprotyv.info