«В столовой было еще меньше мебели, чем в комнате, служившей приемной. Стены ее были совершенно голы. Посреди комнаты стоял длинный стол, накрытый белой скатертью», — писав гість. Тобто, ніяких картин в золотих рамах чи парчевих скатертин він там не побачив.
А київський віце-губернатор А. В. Кочубей до цих замальовок додав ще й свої: «Дом графини Браницкой был довольно большой, но чрезвычайно старый (це був той самий готель «Аустерія» — В. П.). Подъезжаю к крыльцу, вхожу в переднюю — никого. Иду в комнату — никого и ничего; в другую — то же самое; наконец в третьей комнате одни скамейки и запах капусты. Мне это показалось очень странным — что же это? Я воротился назад в переднюю и воротился в другую дверь. Это была богато убранная гостиная, но и там опять я не встретил никого. Я пошел дальше в следующую комнату и там увидел старушку в старой замасленной мантилье.
— Кто вы такой? — обратилась она ко мне.
Я тот час догадался, что это сама графиня Браницкая»…
Як бачимо, власниця сотень тисяч кріпаків і 28-ми мільйонів «важких» царських рублів мешкала у будинку з багатьма порожніми кімнатами, побіленими крейдою, причому не ховаючись за триметровими парканами і рядами охорони: до неї можна було зайти мало не просто з вулиці. Як це не схоже на нинішніх олігархів, які ніколи не були графами…
*****
Звісно, що графам Браницьким у парку «Олександрія» належав не тільки Літній палац, який був тіснуватий для прийому численних гостей чи велелюдних царських кортежів. Тому неподалік колишньої «Аустерії», на одній із галявин, вишикувалося п’ять павільйонів, кожен з яких мав свою назву – Великий, Монарший, Танцювальний тощо. Всі вони були споруджені в класичному стилі, але кожен з них мав свої неповторні архітектурні риси. Деякі павільйони були прикрашені барельєфами. Споруди були повернені «фасадами до парку і з’єднувалися між собою зеленими тунелями з грабів зі штучно зігнутими кронами». (Такі тунелі засновниця «Олександрії» бачила у парках імператорських резиденцій під Санкт-Петербургом – зокрема, в Царському Селі та Павловську).
Кожен павільйон мав своє призначення. Так, Великий павільйон був меморіалом російським імператорам. Тут, як і в «Царському саду», був встановлений мармуровий бюст Алєксандра І та малахітова ваза, подарована графині Олександрі Василівні Браницькій імператором Ніколаєм І. (Одна з подібних величезних ваз є окрасою Зимового палацу Санкт-Петербурга, де білоцерківська статс-дама прожила не один рік). Крім того, у п’єдестал була врізана одна з перших платинових монет, подарованих Ніколаєм І.
Були тут також і подарунки імператриць, – зокрема фарфорові вази. Слід сказати, що О. Браницька розділяла царські подарунки. Так, вази, картини та статуї, отримані Єкатєріни ІІ, вона зберігала в Літньому палаці, який стояв окремо від павільйонів.
Монарший павільйон був присвячений тільки імператору Алєксандру І, якого засновниця парку знала з дитинства й дуже поважала. Після його кількаденного проживання в цьому павільйоні тут більше ніхто не мешкав: це місце стало священним меморіалом для графині-монархістки. Олімпіада Шишкіна та Едвард Руліковський стверджують, що ця споруда була обсаджена білими акаціями, а в будинку стояло ліжко з написом: «Император Александр Павлович, осчастливив своим присутствием, изволил почивать на сей кровати сентября 12 и 13 1816 года». Імператор не знав, що саме в цьому парку готувався так званий «олександрійський» план його вбивства…
Крім пам’яток, пов’язаних з Алєксандром І Благословенним, тут були й ширми, обшиті його матір’ю Марією Федорівною, яка мала приязні стосунках із засновницею парку.
Далі буде. Слідкуйте за публікаціями на нашому сайті.
Попередні уривки книги.