Класик єврейської літератури Шолом-Алейхем і його легендарний „Тев’є-молочник” не залишає байдужими вже не одне десятиліття глядачів, режисерів і акторів. Кожен із них по-своєму бачить і сприймає події, описані великим Шолом-Алейхемом. Втім, на те він і класик, щоб його творіння були актуальними протягом років, десятиліть чи навіть століть, бентежили свідомість багатьох поколінь і знаходили відгук у душах людей різних національностей, різного віку, різної віри….

П’єса Григорія  Горіна „Поминальна молитва” за творами Шолом-Алейхема свого часу була візитною карткою Ленкому. Головну роль – Тев’є – свого часу виконували Євген Леонов, Михайло Ульянов, Богдан Ступка. Здавалося б, щоб замахнутися на власний перегляд цього твору, треба таки мати певну сміливість.  Дякувати Богу, у нашому Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П.К.Саксаганського такі сміливці знайшлися. Режисер  Тарас Мазур, виконавці головних ролей: Іван Калініченко, Лідія Дяченко, Людмила Мерва… Втім, слід відзначити, що у цій постановці саксаганців немає маленьких ролей. Кожен виконавець відпрацьовує на всі 100!

Хоча, напевно, кожен знає зміст цього відомого твору, та все ж таки радимо переглянути його у виконанні  наших акторів. Ви отримаєте неперевершені враження…

Центральний персонаж вистави — Тев’є-молочник — надзвичайно цілісний образ. Батько п’ятьох доньок мріє про те, щоб доля була прихильною до них і обігріла їх своїми найтеплішими променями. Але Бог, з яким  Тев’є по-своєму і не без притаманної йому іронії так часто спілкується, хоче іншого. Доля доньок молочника не поспішає бути до них надто привітною: старша донька Цейтл нехтує сватанням багатого м’ясника Лейзера і виходить заміж за бідного, але коханого шевця; Голд закохується в революціонера Перчика і вирушає разом з ним на заслання до Сибіру; третя  донька – Хава виходить заміж за православного українця і зрікається своєї віри. Але ж, сила батьківської любові перемагає все, і  сприймає вибір кожної з доньок. Таким чином порушена вічна проблема батьків і дітей, які по-різному розуміють сенс життя і щастя.

У виставі „Тев’є-молочник” розкриваються теми, близькі усім людям: щастя, кохання, пошук Бога і свого місця у цьому шаленому світі. Тут вдосталь і сміху, і сліз, і злету щастя, і жаху трагедії. Трагедії не лише єврейського народу, віками гонимого, зневаженого, та нескореного, що не втратив національних традицій і …. власного гонору, можливо, не завжди умісного, а й трагедії загальнолюдської.

Так, про цю постановку можна говорити багато, та все одно неможливо передати словами усього шарму і майстерності акторів, режисера, автора п’єси і, певна річ, основного винуватця – Шолом-Алейхема.

„Тев’є-молочник ” Тараса Мазура треба дивитися і складати власну думку. Так, як мають власне бачення режисер та задіяні у виставі актори.

Для Білої Церкви єврейська тема особливо близька. Та й великий Шолом-Алейхем блукаючи вуличками нашого міста, знаходив своїх героїв і серед білоцерківців. Хто зна, може він і зараз залюбки переглядає постановку саксаганців, чи критично хмурить брови….

Втім, не зайвим буде нагадати, що саме «Тев’є-молочник» – вистава, завдяки якій нашому театру було присвоєно високе звання «академічний».

Повість “Тев’є-молочник” Шолом-Алейхема (1859— 1916) побудована у формі монологів головного героя, звернених до самого автора, і дає читачеві можливість дізнатися, як жилося незаможній єврейській сім’ї на українських землях у складі Російської імперії. Зі сторінок книги постають “народний філософ” Тев’є, його дружина та доньки. Шолом-Алейхем називав Тев’є найулюбленішим із усіх створених ним літературних типів: він шляхетний і простакуватий, побожний і сповнений протиріч, розуміє людей, відчуває красу природи і ніколи не йде проти совісті. Останній розділ книги за радянських часів було вилучено цензурою. Повний текст твору українською мовою публікується вперше.